Один із поширених розладів, притаманній 15% дітей і 5% дорослих. Причини цього стану досі вивчаються. Серед факторів, що спричиняють його, можна виділити спадкові та соматичні порушення. У таких дітей спостерігається комплекс клінічних, фізіологічних, психологічних і біохімічних змін, іноді певні мінімальні мозкові дисфункції ( порушення сприймання, моторики, уваги тощо). Водночас такий стан може нагадувати низку інших порушень: неврози, затримку психічного розвитку, аутизм, деякі психічні розлади. Іноді гіперактивність з дефіцитом уваги важко відмежувати від нормального розвитку з характерною для певного віку руховою активністю чи особливостей темпераменту. Зазвичай цей стан частіше спостерігається у хлопчиків.

В основі гіпердинамічного та гіподинамічного синдромів –
лежать мікроорганічні пошкодження головного мозку, які виникають внаслідок кисневого внутрішньоутробного голодування. Мікрородові травми приводять до мінімальної мозкової дисфункції (ММД). Грубі органічні пошкодження відсутні, але є багато мікропошкоджень кори та підкоркових структур головного мозку.

Ще в пологовому будинку лікарі відмічають в’ялість чи збудливість дитини і перше годування малюка може бути відкладене на 2-3 день. Часто таке трапляється з великим немовлям, що з’явилося на світ при затяжних або стрімких пологах. У кожної 5 дитини проявляється ММД.

Основні ознаки: нестійкість уваги, рухова розгальмованість, яка проявляється в перші місяці життя, коли немовля тяжко втримати в руках. Сказати про гіпердинамічну дитину, що вона непосидюча - значить не сказати нічого. Вона рухлива, як ртуть. Саме гіпердинамічні діти частіше втікають з ДНЗ, але ненавмисно, а тому, що раптом виявили щілину в паркані чи прочинені ворота. Руки такої дитини часто перебувають у постійній роботі: щось мнуть, вертять, обривають, відколупують. Навіть постояти такій дитині важко, здається, що ще мить - і вона помчить світ за очі.
Гіпердинамічність проявляється в одних дітей зранку, в інших – ближче до вечора, і стає проблемою вкласти спати таку дитину. Навіть у ліжечку дитина продовжує гратися і засинає, стоячи на колінах і ліктях, збиваючи до ранку простирадло від частих вертінь увісні.


Імпульсивність гіпердинамічної дитини нагадує коротке замикання: побачив – схопив – побіг. Часто такі діти не тримають зла, хоча досить часто сваряться та миряться з дітьми. Якщо ж спостерігається озлобленість, агресивність, жорстокість, то можна думати, що у дитини більш грубі ушкодження головного мозку, які помітні на електроенцефалограмі.


Сама велика проблема гіпердинамічної дитини – це відволікання, нестійкість уваги. Нові враження витісняють попередні, жодна справа не доводиться до кінця. На уроках вчителю не вдається привернути увагу такого учня і що найприкріше, що він не пам’ятає пояснень і ніколи не знає, що було задано додому. На письмі часті пропуски букв, недописування слів і речень.


Гіпердинамічна дитина цікавиться всім, але вона не допитлива. Дивиться на все і нічого не помічає. Поверхові знання, хаос у голові як і в кишенях і портфелі приводять до спрощених знань про життя.
Пік прояву гіпердинамічного синдрому – 6-7 років і за сприятливих умов виховання знижується до 14-15 років. За неправильних умов виховання з 13 років набувають руйнівної сили і впливають негативно на майбутню долю вже дорослої людини. Часті докори, покарання спричиняють протести, адже у дитини пошкоджена нервова система – вона має підвищену збудливість. Часто гіпердинамічні діти стають лідерами у групах важких підлітків, ігнорують навчання.


Отже, провідною проблемою є розгальмованість та нестійкість уваги.
Увагу формують як і в дітей при затримці розумового розвитку, послідовно та настирливо. З розгальмованістю починають працювати з раннього дитинства, підкреслюючи «можна» і «не можна». Таким дітям важливо організувати рухову активність, щоб загнуздати розгальмованість (ігри у футбол, хокей, дії за планом, постановка мети – це спасіння та переведення дій у цілеспрямоване русло). У школі на перервах давати різні доручення – витерти дошку, полити квіти, зібрати іграшки, чергування в їдальні тощо.
Гіпердинамічна дитина, як правило, фізично міцна, часто має круглу голову, коротку шию, широкі плечі. Саме через це часто отримує родову травму, а значить і ММД.
Позитив: має багато приятелів, багато спілкується, не скиглить, не сумує. Дуже емоційна дитина, яка піддається на добрі слова та навіювання.